Цистит — це запалення слизової оболонки сечового міхура. Захворювання є надзвичайно поширеним і найчастіше виникає у жінок через анатомічні особливості. Як правило, його спричиняють бактерії, переважно кишкова паличка, що потрапляють до сечового міхура через уретру.
Причини та фактори ризику
Цистит може бути бактеріальним (інфекційним) або неінфекційним.
До інфекційних чинників належать:
- Недотримання правил особистої гігієни.
- Переохолодження.
- Небезпечні статеві контакти або активний секс (посткоїтальний цистит).
- Зниження імунітету.
- Хронічні захворювання, як-от цукровий діабет.
Неінфекційний цистит може розвинутися на тлі механічних пошкоджень (наприклад, тривале використання катетера), хімічного подразнення (алергія на засоби гігієни) або після променевої терапії. У чоловіків цистит часто є ускладненням інших хвороб, зокрема простатиту.
Фактори ризику:
- Жіноча стать: через коротку уретру та її близьке розташування до анального отвору.
- Вагітність: гормональні зміни підвищують ризик інфекції.
- Менопауза: зниження рівня естрогену робить слизову оболонку вразливішою.
- Знижений імунітет та цукровий діабет.
Характерні симптоми
Цистит зазвичай починається гостро та супроводжується такими вираженими симптомами:
- Прискорене та болісне сечовипускання невеликими порціями, що супроводжується різзю та печінням.
- Ниючий біль унизу живота або в надлобковій області, що може посилюватися при наповненні сечового міхура.
- Зміна сечі: вона стає каламутною, може мати неприємний запах або домішки крові.
- Загальне нездужання: слабкість, втома та підвищення температури до 37–38°C.
- Почуття неповного спорожнення сечового міхура.
Діагностика циститу: як лікар встановлює діагноз
Для встановлення точного діагнозу та призначення ефективного лікування лікар-уролог завжди підходить до проблеми комплексно. Діагностика циститу включає:
- Збір анамнезу та скарг пацієнта: лікар вислуховує всі твої скарги (біль, часте сечовипускання, дискомфорт) і з’ясовує, коли з’явилися перші симптоми, чи були подібні проблеми раніше.
- Лабораторні дослідження: обов’язково призначається загальний аналіз сечі, який є ключовим індикатором запалення. Він показує підвищений рівень лейкоцитів, а також наявність бактерій чи крові. При хронічному або рецидивуючому циститі може знадобитися бактеріологічне дослідження сечі, щоб точно визначити збудника та підібрати правильний антибіотик.
- Інструментальні методи: у складних випадках, коли діагноз викликає сумніви або є підозра на інші патології, лікар може призначити додаткові дослідження. До них відносяться УЗД нирок та органів малого таза, а також цистоскопія — огляд сечового міхура за допомогою спеціального інструменту. Ці методи допомагають виключити серйозніші проблеми та поставити максимально точний діагноз.
Чим ретельніша діагностика, тим вища ймовірність успішного та швидкого одужання.
Профілактика та запобігання рецидивам
Щоб знизити ризик розвитку циститу, лікарі рекомендують:
- Підтримувати достатній питний режим.
- Дотримуватися гігієни статевих органів.
- Спорожнювати сечовий міхур одразу після статевого акту.
Увага! Не займайся самолікуванням. При перших симптомах циститу слід негайно звернутися до лікаря, оскільки за відсутності належного лікування хвороба може призвести до серйозних ускладнень, зокрема пієлонефриту (запалення нирок).
